madf: (Default)
[personal profile] madf
Понеділок, пора на роботу.

Минулого року літали вдвох із колегою-тімлідом, і він мене кілька днів поспіль будив о 7-й ранку і кликав зустрічати схід сонця. Я його за це тихо ненавидів :) Жартую. Але вставати ніколи не хотілось. А цього разу був лише я і пара джунів, і я жив в окремій кімнаті, і міг лягати і вставати коли захочу. Тому в понеділок без проблем прокинувся о пів на сьому і о сьомій пішов на набережну сам. Сонця довелось чекати довгенько, бо дома все закривали. Воно давно вже відбивалося у дзеркальному склі хмарочосів, але ніяк не хотіло показуватись наживо. І от мить настала:

sunrise

Ну потім з хлопцями поїхали у офіс. Я показував як туди добратись на метро за 10 хвилин. Цього разу у головний офіс приїхало багато народу із Лондонського офісу, тому всі кубікли були забиті і нас посадили у конференц-залі. Спочатку, як водиться, екскурсія офісом і знайомство з колегами. Я ходив за компанію поручкатись з народом. Та і підзабув декого, у мене жахлива пам'ять на обличчя. Потім у мене потягли на нараду.

В обід показав хлопцям де тут поряд можна дешево і смачно пожувати. А ввечері пішли гуляти у Беттері парк. Для цього спочатку вибрались на набережну повз всім відомий хмарочос:

Night tower

Ближче до парку вздовж набережної встановлено ненависні для мене яскраво-сині ліхтарі, тому фото набирають синюватого відтінку:

Battery park

Того вечора ми пройшли через парк аж до South Ferry, після чого повернулись додому.

Наступного дня я зустрічати сонце не пішов, бо хмарно було. Але прокинувся все одно десь о пів на сьому. Взагалі там у мене сон був рівненький, правильний, не те що тут. Ближче до десятої поїхали до офісу:

Work place

Ближче до обіду розвиднілося. Із вікна відкривається вид на будинок де був офіс раніше (справа, з зеленим дахом):

View from the window

Шеф зробив нам подарунок. Минулого року ми ходили ну Metropolitan Opera на „Чарівну флейту“ Моцарта, а цього разу пішли у Majestic на всесвітньо відомий мьюзікл „The Phantom of the Opera“. Я ходив на спектаклі у Дніпропетровський театр Горького раніше. Не скажу що я фанат, але нічого, нормально було. Тут же видовище було просто неперевершене. Ми сиділи у першому ряді, прямо над оркестровою ямою. Поєднання живої музики, акторської майстерності і сучасних технологій дало просто неперевершений ефект — я весь спектакль просидів з відкритим ротом. І якщо тоді я під час спектаклю я згадував відповідну пісню гурту Nightwish, то тепер навпаки — коли чую Nightwish, згадую виставу. Якщо буде нагода — сходіть, не пошкодуєте! У мене ж від вистави залишилась книжечка і купа враженнь:

The Phantom of the Opera

На тому закінчився день п'ятий.

Шостого дня, у середу, вирішили з колегами, з екскурсійною метою, добратися до роботи на річковому таксі. На жаль, чи то мене підвела пам'ять, чи у них змінились маршрути, але повноцінної прогулянки не вийшло. Я хотів вибрати те що обходить нижній кінець острова і піднімається по East River до Wall Street, а по факту вийшло то що по Гудзону пливе до World Financial Center. Таке. Ну нічого, зате до роботи не далеко.

Перед нами, на попередньому тижні, із візитом у New York приїжджала частина команди що сидить у Ciklum. Зазвичай ми гостюємо лише тиждень, але можна взяти відпустку і ще тиждень шаритись по штатам. В частина колег так і зробили, а двоє залишились працювати ще тиждень. Не знаю чому, раніше на 2 тижні у нас залишали лише тімлідів, і то не часто, а тут двоє новачків. Вони сиділи разом із нами у залі. Ну і один виявився аудіофілом — купив собі ламповий підсилювач:

Amplifier

Ми з нього весь день стібались :)

На обід пішли з шефом, і пройшли повз Thomson Reuters — нашого FIX-провайдера. Виявляється, у них офіс буквально на сусідній вулиці:

Thomson Reuters

А ввечері, після роботи, вирішили сплавати на South Ferry до Staten Island — благо він безкоштовний. Чого ми туди поперлись? Бо маршрут проходить повз статую Свободи, на якій я так жодного разу і не був. Ось, власне, як виглядає Манхеттен з парому:

Manhattan from the South Ferry

Ну і статуя, куди ж без неї:

Liberty

Один із колег за професією моряк, капітан яхти. І він всю дорогу розказував нам про буйки, маячки і всяке таке. Колеги сказали що на Staten Island нема чого дивитись, хібашо пройтись по набережній. Але було темно, тому ми навіть не стали нікуди йти — просто дочекались у порту наступного парому. А там стояв акваріум з рибками:

Aquarium

Тож ми сиділи, чекали, і з недовірою прислухались до звуків російської мови — навпроти сидів який-то поважний пан і говорив по телефону.

Наступного дня, у четвер, колеги пішли по магазинам зранку, тому до роботи я думав добиратись сам. Але буквально за 100 метрів від готелю надибав іншого колегу із Ciklum. До офісу вирішили пройти через Меморіал 9/11, де я теж раніше не бував. Погодка була так собі, накрапав дощик, було сіро і похмуро.

Memorial 9/11

Взагалі четвер у нас snitzel-day — за традицією ввечері ми ходимо їсти шніцель у шніцельну. Так було і цього разу:

Snitzel

Вечеряли разом із нашим CEO L. Я з ним раніше майже не пересікався, а виявилось — нормальний чувак. Поїли шніцеля, попили пива. Пиво у NYC так собі — рідке і майже без смаку. Шніцель хороший.

Ну а потім була п'ятниця, останній робочий день. Нічим особливим не відзначився, тож я ввечері просто сфотографував нову вивіску:

Imagine

Поряд лежала купа коробок на таці, разом із різним офісним сміттям. Що ми робили у п'ятницю ввечері я навіть і не пам'ятаю. Здається, просто пішли додому.

Hotel window

На суботу у мене план був такий: вранці пошвендяти по магазинам і купити все що я планував і обіцяв, потім провести колег до Intrepid, а самому пошвендяти по Central Park. Ближче до вечора зачекаутитись із готелю і їхати в аеропорт, бо о першій ночі літак на Київ. Ранок приніс сюрприз — шматочок України:

Ukraine

Звісно, просто співпало з кольорами якоїсь компанії :)
До речі, справа на фото можна побачити як ремонтують тротуари. Я раніше думав що їх викладають із цільних плит, а їх, виявляється, просто виливають з бетону.

У Джерсі надибав прикольний стріт-арт:

Street art

Після походеньок по магазинам повів колег знову до меморіалу. Цього разу стояла прекрасна погода і народу було море.

Memorial 9/11 in sunny day

Потім поводив по Wall Street, показав New York Stock Exchange:

NYSE

Зверніть увагу на один французький прапор — на знак солідарності із терактами у Франції.

Тут я трошки заблукав, і так і не показав їм того самого бика :) Зате вийшли на набережну East River я прогулялись до парусника:

Peking boat

Потім, по дорозі назад надибали на чергову арт-інсталляцію. Мені вона здається схожою на гриби:

Mushrooms

Потім, як і домовлялися, колеги поїхали на Intrepid а я до парку. Звісно, жодного разу я не можу просто так пройти повз оце казкове дерево:

Magic tree

Пройшовся по галявині:

Lawn

І повернувся до готелю щоб сфотографувати кущ, дуже схожий на барбарис (але не барбарис):

Berberis

Трохи посидів, зібрався, чек-аутнувся і поїхав до аеропорту. Колеги залишалися ще на тиждень — їхали у Вашингтон, де у одного з них живуть родичі. І тут у мене почалися пригоди — мабуть, коменсація за попередню п'ятницю 13-того.

Спустився я, значить, у метро і став чекати. Мені потрібен був поїзд A, при чому не всякий, а тільки той що йде до Far Rockaway. Бо там є ще один який йде до Lefferts Boulevard — це трохи не по дорозі. І от стою я, пропускаю всякі C... Опа, йде A-шка, але... До Euclid Avenue. Гм. Чекаю далі. Ще одна A-шка, туди-ж. Тут треба сказати що ходять вони не дуже часто, а у часі я досить обмежений. Я ще раз уважно подивився на мапу: до Euclid Avenue йде тільки C, а поїздів A таких немає. Ну, думаю, ок — сяду на третю таку A-шку, бо хоч у правильну сторону їде. Сів, їду. На Euclid Avenue поїзд зупиняється і із вагонів усіх вигоняють — поїзд далі не йде, бо на колії відновлювальні роботи після Sandi (скіки років уже пройшло). „Опачки!“, як то кажуть. Благо я почув як одна тітонька питається у працівника метрополітену як їй добратися до Far Rockaway і та каже що треба сісти на „шаттл“ (автобус), доїхати до Rockaway Boulevard і звідти можна буде сісти на A-шку. Я трошки розгубився, але вирішив слідувати з тою тітонькою. А вона була не сама а з сім'єю — з дітьми та онуками (судячи з усього). І дійсно, на виході із метро роздавали білетики на автобус. Сів, їдемо. А сам собі думаю: „Як же я виходити буду?“. Вказівників немає, водій бурмоче собі шось під ніс. У цьому районі я ніколи не був, та і темінь за вікном... Ну, думаю, буду дивитись за тою тітонькою. А вона собі там шось то музику слухає, то балакає... Їдемо-їдемо, напруження наростає. Я „гуляю“ у вікно, намагаючись розгледіти які-небуть вивіски. Раптом автобус зупиняється і водій чітко каже, що зупинка для тих кому на Rockaway Bulevard. Я підхоплююсь, але краєм ока дивлюсь на жіночку. А вона продовжує шось лялякати. Я уже виходю коли вона схоплюється і бігом біжить з усіма до виходу — ледь не прогавила :). Виходжу — і дійсно, станція метро Rockaway Boulevard. Впускають по білетикам з автобусу і навіть не перевіряють. А тут уже треба пильнувати, бо ця станція — розвилка, на якій один поїзд іде до Lefferts, а інший до Far Rockaway. На щастя, тут як раз стояв той що мені потрібен. Тож я з полегшенням сів і поїхав. Ну їхати недалеко — через одну зупинку виходити, бо мені не до самого Far Rockaway а лише до Howard Beach, де пересадка на Air Train. Вийшов із метров, зайшов у Ait Train, сів чекати на поїзд. Дивлюсь на табло — підходить. Коли один із працівників станції, що стояв поряд, дістає рацію і на всю станцію каже що поїзд далі не поїде, чекайте наступного. Я знизав плечима і сів чекати далі. Підходить наступний поїзд — ситуація повторюється. При цьому табло показує що не працює ціла колія і треба перейти на інший бік. Ну я пересаджуватись не став, просто пильную монітори на обидва боки. Історія повторюється з третім поїздом. Поряд сиділа, судячи з акценту (і темпераменту), молода італійка — вона не витримала і почала „наїжджати“ на працівника станції. Та так сильно що йому на поміч ще один прибіг аби заспокоїти дівчину. Ситуація повторюється з четвертим потягом. Я починаю нервувати — було б тупо отак прогавити літак. На щастя, п'ятий уже нормальний. Сідаю, їду. Дивлюсь уважно на табло — мені потрібен Термінал 7. А поїзд хитрий — табло показує не всі зупинки, і голосом проговорює теж не всі. Та і не на всіх зупиняється, як виявилось. Ледь не пропустив свою. Але вчасно помітив і вийшов. Ну там уже особливих пригод не було, засмутило лише те що для МАУ виділили крихітну залу очікування, де всі пасажири фізично не могли вміститись. Тож я близько години тупо стояв — сісти не було де.

Ну, потім 9 (не 11 і навіть не 10!) годин польоту — і я в Борисполі! Швиденько пройшов прикордонників, поставив штампік, і побіг шукати де рейс на Дніпро. Ледь заблукав, але сувора тітонька допомогла. Сів, значить, чекати. І дістав телефона, бо треба було попередити чувака який мав зустріти мене в аеропорту і віддзвонитись Н. і рідним. Вимикаю, значить, Airplane Mode і... Падає процес Phone! Перезапускається, тут-же знову падає, перезапускається, і так по колу. Я перезавантажив телефон. Потім витягнув батарейку. Кілька разів. Протер лобове скло контакти сімки. Ніц не помагає! Пару разів перепрошив телефон прямо тут на місці — не допомогло. Зате втратив усі налаштування. Ну одне добре — у Борисполі безкоштовний інет. Поставив скайп, написав через нього. Всіх попередив. Добре що літак летів лише 9 годин, і у мене було вдосталь часу на „ігри“ з телефоном.

До Дніпра долетів нормально, чувак мене на машині з аеропорту довіз (бо я йому гостинця передавав). Але з того дня, і аж до сьогодні з телефоном постійні приколи. Звонилка відпадала через баг у прошивці. Раніше не падала бо у мене було вимкнено визначення часового поясу із сотової мережі. У штатах я здивувався що воно вимкнено і ввімкнув. Не падала. А тут почала падати. Визначення вимкнув. Зате тепер телефон почав нещадно жерти батарейку. Раніше тримав до п'яти діб, а тут сідає за добу! І судячи з графіків усю батарею зжирає GSM. І ще — після кожного перезавантаження приходить СМС „Вам дзвонили“ про один і той-же номер, мені невідомий. Я оновив прошивку (баг із визначенням часового поясу пофіксили), але батарею так і жере. Плюс, додатково, „затикається“ GSM-блок — телефон перестає дзвонити і приймати звінки і СМС. Я уже і так, і сяк, і раком, і боком, що тільки не робив. Перелопатив усі форуми — нічого. Єдине що кажуть — проблема пов'язана з голосовою поштою. А „Вам дзвонили“ — це як раз частина цього сервісу. Тож я якось засів, і вимкнув сервіс. І якимось чином позбувся тої дивної СМС-ки, і процес Phone перестав жерти батарейку. І затикатись телефон перестав. Але все одно 5 діб не тримає — максимум дві з половиною.

Крім того у мене здох десктоп і сервер, але про це я вже писав і то зовсім інша історія. А на цьому все :)

Profile

madf: (Default)
madf

April 2017

S M T W T F S
      1
2345678
9101112131415
1617 1819202122
23242526272829
30      

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 19th, 2017 03:26 pm
Powered by Dreamwidth Studios