madf: (Default)
Сестричка правильно пише.

Originally posted by [livejournal.com profile] oxymona at Люди, дети...
Мне по роду деятельности приходится общаться со многими людьми разных слоев населения, хотя все чаще, не с самыми счастливыми из них.
Я все удивлялась, как это возможно, что в нашей старне так туго с эленемтарными правилами приличия и поведения.
Тот вопрос, что поднимался уже ранее [livejournal.com profile] madf"ом и его друганами о том, почему у на спринято харькать себе под ноги, тоже относится к этой теме. Откуда это берется?
Далеко ходить не надо: дочь моей сотрудницы вышла замуж за какое-то подобие люмпена и родила от него сына. Нужно заметить, что при всей своей недалекости, моя сотрудница все-таки обладает всеми необходимыми знаниями о приличиях в обществе и вообще является человеком адекватным, хоть и страдает в некоторой мере от недообразованности. И дочь свою тоже растила и воспитывала как положено. Но дочь вышла за люмпена, а тот харкает под ноги, матерится на чем свет стоит и перебивается от одного случайного заработка к другому. В итоге, семья влезла в такие долги, что им отключили свет, воду, газ... И им по барабану. А у них ребенку 5 лет и это никого не беспокоит. Они ходят за водой в ближайшее общежитие и справлять нужну - тоже туда. Дитя ошивается в каких-то обносках с папой в гараже СТО, где тот подрабатывает незнамо чем и вечно все в мазуте, грязи, обожженное и травмирвоанное. Его отмывают только бабушка и прабабушка, на выходные забирая ребенка к себе. И лечат тоже они. И дите, как и его дражайший папа, матерится, харкает и во всем подражает своему предку. Так откуда взяться адекватам, если неадекваты нас окружают со всех сторон?
Идиократию помните? На одного "выплеканого" Человека приходится сотня идиотов.

В пятницу я вела сына на развивалку. По дороге мы фантазировали и всячески забавляли себя разговорами (я не скажу, что пользуясь случаем, проводила среди него очередную разьяснительную работу о том, что хорошо, а что плохо, но нам было весело). Просто мы торопились, а тащить за собой упирающегося пребывающего не в духе ребенка было бы тяжело, поэтому я подняла ему настроение шутками и разговорами о розетках - это его любимая тема. И шли мы в припрыжку.
Из соседнего садика вполне себе прилично одетая мама вывела прилично одетого сына. Она явно куда-то спешила и тащила его за собой. Ребенок, не выдержав темпа мамы, запнулся и коленями рухнул в грязь. О, чего мы наслушались от этой мамочки, проходя мимо! Последней каплей для меня стало с ненавистью брошенное мамашей презрительное "Придурок!"
Я не из тех кто делает замечания, я этого наелась по макушку на мамских форумах, где каждая мама считает, что она умнее всех и лучше всех понимает своего ребенка. Понимает так хорошо, что допускает таки случаи: в том, что он упал - виновата мама, но обругала почему-то она не себя, а его. А ему всего года четыре. Он еще apriori хороший. Он добрый, он светлый малыш. Он хныкал, пока мама лупила его по колнекам, но не сопротивлялся. Это ведь мама. Если мама бьет и ругает, она права... У него еще личность не развита, мозг не развит и разум тоже, он не может анализировтаь объективно. А соль в том, что вот тогда-то все и закладывается.
Это не в крови, это в примере матери и отца. Это безнадега в нас из поколения в поколение от матери к сыну, от матери к сыну - замкнутый круг, цепь, которая не прервется, пока не вмешается что-то свыше. Строгий воспитатель, ментор на время становления личности. И может, тогда процент люмпенов изменится, уменьшится.

Это банальные слова, их сейчас многие говорят. Сейчас время такое, мода такая - говорить о том, что правильно, и делать замечания всем, кто не такой. Вот только все равно, какими бы острыми или правильными порой ни были слова, они ничего не изменят. А мои мысли - это мои мысли. Хотелось бы верить, что мысль материальна, а материя иллюзорна, да только когда жизнь бьет очередной проблемой по голове, в ее (проблемы) иллюзорность верится с трудом.
madf: (Default)
А на роботу так не хочеться!
Чи не ознака це того що пора її міняти?
madf: (Default)
Посварився з дівчиною. Третій день як підвішений.
Зламався PulseAudio. Після Sleep хвилин 30 мовчить. Допомагає kill.
На мишці зламався скролл.
На вінді дико глючить скайп. Контакти постійно відпадають, половина повідомлень не доходить, інша може дійти у випадковому порядку.
На роботі прилетіло 2 show stopper'а.
madf: (Default)
... так його і проведеш!
madf: (Default)
Тікишо із коротким хлопком здоб блок живлення мака.
madf: (Default)
Дорога з роботи додому у мене займає приблизно 45 хвилин автобусом і часто виходить їхати сидячи. Коли я не читаю всякі єбуки то спостерігаю за тим що роблять люди навколо. Так, вчора, наприклад, поряд сиділа пара — хлопець і дівчина. Обидва сиділи втупившись у телефони і розкладаючи різнокольорові кульки-кубики. При чому спочатку кожний у своєму телефоні, а потім ввійшли в азарт і почали висмикувати один у одного щоб розкласти кубики-кульки якнайкраще. Ну ви знаєте — всі ці клони доісторичної Lines. Я таке бачу майже щодня і воно викликає у мене певний емоційний відгук, смикає за асоціативні ланцюжки пам’яті.
Read more... )
madf: (Default)
Але до того були квіточки. Сьогодні з’явились ягідки.
Read more... )
madf: (Default)
За останні пару тижнів.
Read more... )
madf: (Default)
Колега на роботі пішов у відпустку і залишив на мене свою команду. Тепер у мене замість одного бійця аж четверо. Вранці приходжу на роботу — а там уже пачка листів у пошті. Там питання, там рев’ю, там статус від начальства... Поки розгрібаюсь з тими листами — прилітає ще пара. В результаті пів дня тільки те й роблю що листи пишу та рев’ю коду роблю. А свої задачі теж робити треба, тож доводиться затримуватись на роботі.
А тут ще нове начальство з попередньої роботи раптом з’ясувало що у них залишились одні менеджери — а роботу робити треба. Аж троє начальників незалежно один від одного почали шукати мої контакти по форумах. Це при тому що у них там працює принаймні троє співробітників які знають мій телефон, ще більше знають Jabber, а пошта моя — у кожному файлі з кодом тих програм що вони використовують.
Ну і фоном до цього всього йдуть 2 моїх основних власних проекти — ними доводиться займатись після роботи а то і до роботи. І тут теж — на пошту відповісти, рев’ю зробити, пару тікетів закрити, ТЗ написати... На опенсорс часу зовсім не залишається :(
madf: (Default)
... почався з пожежі.
Вийшов у коридор, чую — запах такий наче підгоріло шось. „Ат!“, думаю, „Знову сусіди шось смажать!“. Поки вмивався почали тредзвонити і тарабанити у двері. Ну я неспішно відкрив, а на сходах таке! Повно диму, за метр уже ніц не видно! Купа людей... Питають, чи не у мене горить. Ні, кажу, шукайте далі. Думали що це у сусідів справа від мене — у них закрито і ніхто не відповідає А всі інші вже повиходили. Я підійшов до їх дверей погрюкати і побачив що біля самих дверей диму майже немає — тобто його просто натягнуло у цей бік. Так і кажу, але ніхто не вірить. Висуваю припущення що може то проводка у стіні (товариш розказував як у нього таке було), але тут і сам сумніваюсь — запах не такий. Хтось питає шо може то сміттєпровід, але йому ніхто не вірить. Визирнув з балкону до сусідів у яких закрито — у них лоджія відкрита і диму немає. Що ще більш впевнило мене що вони тут ні до чого. А от у дядечка по інший бік сходів сумнівів не було. Точно, каже, у них горить.
Через те шо двері відкривав тепер і вся моя квартира у диму стала. У мене вікна завжди всі розчинені, от і натягнуло. Сусіди всі повиходили на балкони, повисовувались у вікна і перемовляються. Хвилин через п’ятнадцять знову грюкають у двері. А в мене тіки дим розсіявся! Ну я тепер вумний, кімнату й кухню закрив, виходю. Диму стало менше. Аварійщик питає чи не я їх викликав. Каже шо таки сміттєпровід загорівся. Ну як завжди...
Пожежка по двору покружляла-покружляла та й поїхала кудись. Може на той бік дому — там під’їзд і там вихід до сміттєпроводу.
Але сусіди, ж сусіди! Як не відкриваєш значить точно ти палій! І навіть те що у тебе із вікон дим не йде нічого не доводить!

Зате я тепер думаю шо то курці з 3-го і 4-го поверхів. Там постійно дим такий стоїть що хоч сокиру вішай.
madf: (Default)
Ось вам, звуки знайомі мені з дитинства:

ZX Spectrum був саморобний, татко з мамою робили. Телевізор чорно-білий, а магнітофон, звісно, зовнішній. І блок живлення частково зовнішній, бо вбудований швидко згорів. Ззовні був трансформатор, діодний міст і конденсатор, а всередині залишився стабілізатор.
Саме на такій штуці я писав свої програмки і грав у ігри.
У платі явно була тріщина, бо якщо сильно стукнути — він зависав. Reset було виведено на клавіатуру, приблизно туди де зараз Caps Lock. Але я часто його ненароком натискав (особливо після того як цілу годину вводив з папірця програму), тому було зроблено „запобіжник“ — для того щоб Reset спрацював потрібно було одночасно натиснути дві кнопки.
Більшість касет належала сестрі, тому свої програми я, переважно, записував на листочок, і коли треба — набирав наново :) А частіше просто писав щось нове прямо з голови. У ZX Basic було погано з рекурсією (точніше її взагалі не було), тому багато кльових штук із тих що я робив у школі на повноцінному 80286 з Basic від Microsoft я відтворити тут не міг.
madf: (Default)
Стібрив креслення на свою макітру із КБ Творця:
IM-0001-0009
Правда, без документації, зате з логами викликів аудіо-візуального API.
madf: (Default)
І мстя його вийшла страшна. С початку xdm перестав запускати сесію користувача. Без будь-яких помилок у журналі. Просто тупо думає кілька секунд після авторизации і знову викидує екран авторизації.
Мені конче потрібна була інфа з віртуалки, тож запустив VirtualBox через startx. Він запустився, але при спробі ввімкнути потрібну мені віртуалку видав cryptic error у дусі „VERR_SYMBOL_NOT_FOUND“. Якось порішав, але лінуксова тачка залишилась зламаною :(
madf: (Default)
День третій почався коли я ліг спати о четвертій ранку. Небо було вже синім...
Прокинувся о тринадцятів і здивовано відмітив що у кімнаті темно! Довелось навіть ввімкнути світло. Збиралося на дощ, але якщо він і бев — то уже без нас.
Близько третьої сіли (а точніше стали) в автобус і поїхали. У мене сьогодні персональний план був простий: з’їсти шашлику, випити пляшку пива, послухати „Сплін“ і додому. Бо завтра понеділок і все таке. Коли приїхали виявилось що у них тільки-но пройшов дощ. За словами продавщиць — навіть із градом! Тому концерт ще не починався.
Ну на „Мотор’ролу“ ми не пішли, але виявилось що я і їх пісні знаю. Поки ходили туди-сюди я за хедбендінг отримав бандану „Harley-Davidson“. Хех, не дарма я на рок-концертах тусую :). Я тепер модний, залишилось до бандани додати косуху і мотоцикл :). По тому заскочили на „Lacuna Coil“. Ага, і їхніх пісень я чув. Голали там для розігріву. До речі, через дощі проблеми пилу не було, зато з’явилась проблема калюж і болота. Так от, доблесні міліціянти ручними помпами викачували воду із найбільших калюж, а трактор засипав їх свіжим ґрунтом. Ніколи такого не бачив! На „лакуні“ погоцали знатно, так що я був мокрий вщерть а із бандани можна було витискати воду. Я навіть злякався що на „Спілн“ сил не буде, але де там — вистачило!
Ну, Василєв не підвів, знову гнав біса з натовпу. Власне він міг просто вийти і тупо грати, народ співав все сам :) Ех, студентські годи, посиділки під гітару... Після „Спліна“ не хотілось вже нічого. Хотілось випити холодної води і завалитись десь відпочивати. Та от тільки ми всі свої „горші“ витратиле на обід, бо не збирались більше нічого брати. Довелось через десять гривень за стакан лимонаду стояти у черзі в обмінник. Сьогодні ситуація була значно краще: хоч черги і були, але короткі і швидко просувались.
Випили лимонаду, посиділи, і розійшлись хто куди. Хто чекати „скорпів“, а хто і додому. „Скорпів“ я уже чув на одному із їх щорічних „прощавальних“ турів. До речі, цього року знову не потрапив на „ТОК“ — їх знову поставили на пів першої ночі ще першого дня. От дідько!
Воланд, добра душа, підкинув на машині до центру, а там я всиг як раз на свою маршрутку, якою я щодня з роботи повертаюсь. Ще перед тим як виїхали звернули увагу на широкий і темний грозовий фронт що насувався приблизно з піденного сходу. Мені здавалось що ми його обгонимо, але поки їхали спалахи пішли по всьому небу і навіть один раз добряче линуло. Поки йшов до маршрутки дощу майже не було, уже тільки біля дому трохи намок.
У підсумку можу сказати що це були три дні шаленого драйву, якого ну просто неможливо було пропустити!
madf: (Default)
Почалося все зі зливи. Зв’язуюсь з товаришем: „Міф, парасолю брати?“. Зійшлися на тому що ТАМ дощ уже пройшов. Вийшов, сів на маршрутку. Поки їхав мав прекрасну можливість спостерігати насування фронту із півдня — із дощем та блискавицями. Догнав він нас як раз на фесті.
Приїхали цього разу на середину „Kozak System“. І тут як влупило! Але нам уже було пофігу, бо на сцені почали грати „бойовички“, і що дощ, що град — все фігня. Під кінець вилізли всі мокрі вщерть і пішли, за звичкою тинятись і обідати. Витратили всі гроші на шашлик, але він того був вартий. Хоча і довелось досит довго чекати, зате приємно поспілкувались із продавщицею Стасею.
Гроші скінчились. а після шашлику захотілось пива. Пішли в обмінник. І тут зіткнулись з факапом цього фесту — біля всіх трьох обмінників стояли кілометрові черги! А один із них навіть був тупо зачинений! Станок зламався... Йшли-йшли, і дійшли до самого першого обміннику. Що робити, треба ставати в чергу. Поки товариш займав місце я прогулявся до початку черги і випитав шо там таке. Виявилось, нічого такого — обмін працює.
У черзі стояли близько сорока хвилин. За цей час встигли зустріти вчорашню знайому (яка тут же присусідилась до нас), поспілкуватись із найближчими сусідами і зустріти колишніх представників фізтеху. Врешті решт поміняли гроші. „Бі-2“ уже дограли до середини сету. Але потрапили ми як раз на самі круті пісні. Відтягнулися, як то кажуть, по повній! Був тут один момент коли справа йшла до бійки. Якомусь хлопцю не сподобалось наше сусідство. Ну який фест без потасовки? Але все вирішилось мирно.
По тому знайшли наших вчорашніх друзів і почовгали до дальної сцени. І тут! Ми узнали! Страшенний секрет! Тайну всього фесту! Виявляється, вино продається тільки за гривні! На фоні суцільного домінування внутрішньої валюти і проблем із обміном це була прямо яа манна небесна! Дарма ми стояли стільки часу у черзі! Закупилися вином і пішли на „козацький пляж“. Там як раз знаходились всякі знаряддя, якими, як то кажуть, визначали справжніх козаків. Колода що обертається навколо своєї осі, похила колода по які треба пройти не торкаючись страховки, і колода на ціпках, на якій ми в кінці гарцювали вчотирьох :). Тим часом стало вже темно, і ми у сутінках прогулялись на козацький острів, подивились на коней і поспілкувались з одним із представників. А потім повернулись на пляж — грати у лова! Діько, останнього разу я грав у лова у початковій школі! Я навіть забув на скільки це весело! Раз навіть гепнувся у пісок. Погано тільки що у двох із наших була фора — вони могли забігати у воду :) В цей час грав „Ленінград“, якого ніхто із нас не любив. Поки грали, перевернули один із стаканів з вином. Довелось іти за поповненням. Я до того часу вже відчув що мені вистачить, але маленьких стаканів не було, довелось знову взяти півлітровий.
Потім провели наших товаришів до машини і вони пригостили нас кукурудзою. Виявилось, що кукурудза досить добре знімає сп’яніння! Товариші поїхали, а ми залишились на „Мумій Троля“. І це було прекрасно! Хоча і домовились після „Владивосток-2000“ тікати на автобус щоб зайняти сидячі місця, але дослухали до кінця. Воно того було варте!
Потім встали у довжелезну чергу до автобуса, але приблизно на середині добра душа запропонувала нас довезти до Дніпра на шару. Ще й з правильним музичним супроводм!. Персонально мене довезли буквально до порогу — тільки що на шостий поверх не закинули. Але ліфт із ти справився без проблем. Разом з нами їхала пара із Харківа. Власне, про те що вони із Харківа я дізнався тільки в кінці, бо вони сиділи тихенько і нам із Міфом доводилось самим розважати водія. Коли ж справа дійшла до точки десантування вони сказали що „ми самі нє местниє, із Харькова, нам туди-то й туди-то“. Довелось шукати по карті куди їм їхати.
Такі справи! Ще один прекрасний день на фесті!
madf: (Default)
Їхали цього разу трохи іншим складом — з двома дівчатами, тому розмови і лексику доводилось трохи коригувати. Але все одно приємно поспілкуватись з друзями. Фотоапарат знову не брав — я сюди розважатись приїхав, а не фотокореспондентом бути.
Поки приїхали, поки купили квитки, поки поміняли гроші і „зарядились“ пивом — встигли як раз на середину виступу „ВВ“. Як і минулого разу :) Погоцали для розігріву і пішли тинятись, дивитись що, де і як, бо з минулого разу карта трохи змінилась.
Потім були „Нічні снайпери“ — послухали трохи і ще пішли тинятись. Хто поїсти, хто попити, хто просто погуляти, а хто залишився слухати. Забрели на пресконференцію „Guano Apes“. Але передні ради зайняли „акули пера“, тому просто послухали трохи, зробили пару фоток та й пішли собі. Бачили колоритних козаків, човни, байки...
Потім послухали пару пісень „Guano Apes“ (я знав лише одну), і знову хто в ліс хто по дрова. Подивились на Lounge-сцену, подивились на діджеїв, поїли... Вцілому, більше ходили то там то сям ніж слухали музику. Та воно і не дивно, сьогодні тілько „ВВ“ були із знайомих. Походу зустріли купу знайомих, ще зі студентсього життя.
Так час непомітно і пролетів. З другом завантажились в автобус, доїхали до Дніпра, а там по домам. Друга половина нашої компанії залишилась ще слухати „Hurts“. До речі, їхав на таксі з вокзалу, наприкінці по радіо несподівано почали крутити „Styx — Boat on the River“. Приємно!
Вцілому, враження позитивні. Організатори взяли до уваги уроки минулого фестивалю. Так, наприклад, проблем із харчуванням, в принципі, не було. Не так щоб можна було зохавать все що душі завгодно, але і в сухом’ятку їсти не доводилось. Наразі провайдерів їжі стало більше. Проблему з пилом вирішили кардинально. По-перше, чи то дощем, чи то штучно, але полили територію фесту водою. По-друге, навісили над танцполом форсунки і розпилювали воду у вигляді туману. Користь подвійна: мокрі футболки у дівчат і немає пилу :)
Взагалі це круто, я давно чекав цієї події. Запахи степу, води і багаття — запахи свободи! Так і хотілось розкинути руки і бігти, бінти, бігти... На травичці теж вдалося повалятись :)
Гроші, правда, розходяться моментально. Пляшка пива — 20 грн, миска плову — 25 грн. Близько 150 грн вже витратив. До речі, цього разу ціну на квиток трохи знизили. Наразі квиток на три дні коштує 1000 грн. Відповідно стало більше народу, більше молоді.
Ще два дні попереду!

Всяке

Apr. 14th, 2013 12:19 pm
madf: (Default)
Сьогодні стріляли з лука. Тренер каже що стрільба із лука закладена у нас генетично, і щось у цьому є.
Відбив собі ліву руку. Треба працювати над осанкою :)
madf: (Default)
... стало хорошою традицією. Позитивний момент — ніхто тепер не знайде, крім друзів :)
Радує що цього разу все буде спокійно і без поспіху. І знову малознайомий район.
madf: (Default)
TL;DR: у візі відмовлено.
Read more... )
Єдине про що жалкую - про згаяний час.

Profile

madf: (Default)
madf

April 2017

S M T W T F S
      1
2345678
9101112131415
1617 1819202122
23242526272829
30      

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 23rd, 2017 08:34 pm
Powered by Dreamwidth Studios