![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Entry tags:
Кухонна інженерія
Вчора, готуючи ікру із кабачків, помітив у морозильнику пів кілограми м’яса. А позавчора ввечері, їхав у маршрутці і зустрів пана ![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)
xxi_voland. Я його давно не бачив, пару місяців, а він як раз повернувся із тритижневого відрядження у Гамбург. Поки їхали - побалакали і він згадав що замовляв там гуляш (німецьку він не знає, англійську там, каже, мало хто розуміє і це було чи не єдине знайоме слово у меню). Тож я і подумав: "О! Зроблю із цього м’яса гуляш!".
Сьогодні, після того як розморозив його, побачив що це не просто м’ясо а свинячі реберця що купував давно для горохового супу. Ну нічого, думаю, м’ясо піде на гуляш а із кісточок зварю суп. Тож різав їх щедро.
Жінки вміють паралельно готувати 2-3 страви. Я так не вмію, зарядив тільки у пральну машинку скатертину зі свого столу. Коли гуляш був майже готовий я зрозумів що у мене до супу нічого крім води, каструлі і свинячих ребер немає. Тож пішов у магазин, благо він тут поряд, 5 хвилин ходу. Магазин у нас зовні сірий і убогий, хоч і має горду вивіску Rainford. Зате всередині просторий і затишний (не знаю як воно так виходить, але факт), дуже я його люблю. Коли на початку року справи у них пішли погано і полиці спустіли мені було дуже шкода, але зараз, наче, все нормально. Є там овочевий відділ. Він такий маленький що я ніколи не звертав на нього уваги - ну що можна продавати на трьох квадратних метрах? А виявляється, відділ дуже непоганий! Картопля там непорчена, вся правильної форми і майже однакових розмірів; цибуля не гнила, морква - аж задивляєшся! Все дуже охайно і пакетики заздалегідь розгорнуті. Ні в яке порівняння не йде з усякими там АТБ. Скупився я, заодно пляшку червоного вина прихопив, раз тут таке свято шлунку намічається.
Коли суп був готовий прийшла черга робити гарнір. Ну тут я цинічно вирішив зварити вермішелі. І після всієї цієї кухонної інженерії (годин п’ять на все пішло) було дуже соромно вкинути пакет спагеті в окріп :) На стільки соромно що я абсолютно забув їх посолити. Добре що у мене є звичка усе куштувати в процесі приготування, помітив наприкінці. Щедро кинув майже ложку солі - все одно промивати.
Так що у мене тепер повен холодильник всякої смакоти, до автономного плавання готовий :)
xxi_voland. Я його давно не бачив, пару місяців, а він як раз повернувся із тритижневого відрядження у Гамбург. Поки їхали - побалакали і він згадав що замовляв там гуляш (німецьку він не знає, англійську там, каже, мало хто розуміє і це було чи не єдине знайоме слово у меню). Тож я і подумав: "О! Зроблю із цього м’яса гуляш!".Сьогодні, після того як розморозив його, побачив що це не просто м’ясо а свинячі реберця що купував давно для горохового супу. Ну нічого, думаю, м’ясо піде на гуляш а із кісточок зварю суп. Тож різав їх щедро.
Жінки вміють паралельно готувати 2-3 страви. Я так не вмію, зарядив тільки у пральну машинку скатертину зі свого столу. Коли гуляш був майже готовий я зрозумів що у мене до супу нічого крім води, каструлі і свинячих ребер немає. Тож пішов у магазин, благо він тут поряд, 5 хвилин ходу. Магазин у нас зовні сірий і убогий, хоч і має горду вивіску Rainford. Зате всередині просторий і затишний (не знаю як воно так виходить, але факт), дуже я його люблю. Коли на початку року справи у них пішли погано і полиці спустіли мені було дуже шкода, але зараз, наче, все нормально. Є там овочевий відділ. Він такий маленький що я ніколи не звертав на нього уваги - ну що можна продавати на трьох квадратних метрах? А виявляється, відділ дуже непоганий! Картопля там непорчена, вся правильної форми і майже однакових розмірів; цибуля не гнила, морква - аж задивляєшся! Все дуже охайно і пакетики заздалегідь розгорнуті. Ні в яке порівняння не йде з усякими там АТБ. Скупився я, заодно пляшку червоного вина прихопив, раз тут таке свято шлунку намічається.
Коли суп був готовий прийшла черга робити гарнір. Ну тут я цинічно вирішив зварити вермішелі. І після всієї цієї кухонної інженерії (годин п’ять на все пішло) було дуже соромно вкинути пакет спагеті в окріп :) На стільки соромно що я абсолютно забув їх посолити. Добре що у мене є звичка усе куштувати в процесі приготування, помітив наприкінці. Щедро кинув майже ложку солі - все одно промивати.
Так що у мене тепер повен холодильник всякої смакоти, до автономного плавання готовий :)