madf: (Default)
[personal profile] madf
Понеділок, пора на роботу.

Минулого року літали вдвох із колегою-тімлідом, і він мене кілька днів поспіль будив о 7-й ранку і кликав зустрічати схід сонця. Я його за це тихо ненавидів :) Жартую. Але вставати ніколи не хотілось. А цього разу був лише я і пара джунів, і я жив в окремій кімнаті, і міг лягати і вставати коли захочу. Тому в понеділок без проблем прокинувся о пів на сьому і о сьомій пішов на набережну сам. Сонця довелось чекати довгенько, бо дома все закривали. Воно давно вже відбивалося у дзеркальному склі хмарочосів, але ніяк не хотіло показуватись наживо. І от мить настала:

sunrise

Ну потім з хлопцями поїхали у офіс. Я показував як туди добратись на метро за 10 хвилин. Цього разу у головний офіс приїхало багато народу із Лондонського офісу, тому всі кубікли були забиті і нас посадили у конференц-залі. Спочатку, як водиться, екскурсія офісом і знайомство з колегами. Я ходив за компанію поручкатись з народом. Та і підзабув декого, у мене жахлива пам'ять на обличчя. Потім у мене потягли на нараду.

В обід показав хлопцям де тут поряд можна дешево і смачно пожувати. А ввечері пішли гуляти у Беттері парк. Для цього спочатку вибрались на набережну повз всім відомий хмарочос:

Night tower

Ближче до парку вздовж набережної встановлено ненависні для мене яскраво-сині ліхтарі, тому фото набирають синюватого відтінку:

Battery park

Того вечора ми пройшли через парк аж до South Ferry, після чого повернулись додому.

Наступного дня я зустрічати сонце не пішов, бо хмарно було. Але прокинувся все одно десь о пів на сьому. Взагалі там у мене сон був рівненький, правильний, не те що тут. Ближче до десятої поїхали до офісу:

Work place

Ближче до обіду розвиднілося. Із вікна відкривається вид на будинок де був офіс раніше (справа, з зеленим дахом):

View from the window

Шеф зробив нам подарунок. Минулого року ми ходили ну Metropolitan Opera на „Чарівну флейту“ Моцарта, а цього разу пішли у Majestic на всесвітньо відомий мьюзікл „The Phantom of the Opera“. Я ходив на спектаклі у Дніпропетровський театр Горького раніше. Не скажу що я фанат, але нічого, нормально було. Тут же видовище було просто неперевершене. Ми сиділи у першому ряді, прямо над оркестровою ямою. Поєднання живої музики, акторської майстерності і сучасних технологій дало просто неперевершений ефект — я весь спектакль просидів з відкритим ротом. І якщо тоді я під час спектаклю я згадував відповідну пісню гурту Nightwish, то тепер навпаки — коли чую Nightwish, згадую виставу. Якщо буде нагода — сходіть, не пошкодуєте! У мене ж від вистави залишилась книжечка і купа враженнь:

The Phantom of the Opera

На тому закінчився день п'ятий.

Шостого дня, у середу, вирішили з колегами, з екскурсійною метою, добратися до роботи на річковому таксі. На жаль, чи то мене підвела пам'ять, чи у них змінились маршрути, але повноцінної прогулянки не вийшло. Я хотів вибрати те що обходить нижній кінець острова і піднімається по East River до Wall Street, а по факту вийшло то що по Гудзону пливе до World Financial Center. Таке. Ну нічого, зате до роботи не далеко.

Перед нами, на попередньому тижні, із візитом у New York приїжджала частина команди що сидить у Ciklum. Зазвичай ми гостюємо лише тиждень, але можна взяти відпустку і ще тиждень шаритись по штатам. В частина колег так і зробили, а двоє залишились працювати ще тиждень. Не знаю чому, раніше на 2 тижні у нас залишали лише тімлідів, і то не часто, а тут двоє новачків. Вони сиділи разом із нами у залі. Ну і один виявився аудіофілом — купив собі ламповий підсилювач:

Amplifier

Ми з нього весь день стібались :)

На обід пішли з шефом, і пройшли повз Thomson Reuters — нашого FIX-провайдера. Виявляється, у них офіс буквально на сусідній вулиці:

Thomson Reuters

А ввечері, після роботи, вирішили сплавати на South Ferry до Staten Island — благо він безкоштовний. Чого ми туди поперлись? Бо маршрут проходить повз статую Свободи, на якій я так жодного разу і не був. Ось, власне, як виглядає Манхеттен з парому:

Manhattan from the South Ferry

Ну і статуя, куди ж без неї:

Liberty

Один із колег за професією моряк, капітан яхти. І він всю дорогу розказував нам про буйки, маячки і всяке таке. Колеги сказали що на Staten Island нема чого дивитись, хібашо пройтись по набережній. Але було темно, тому ми навіть не стали нікуди йти — просто дочекались у порту наступного парому. А там стояв акваріум з рибками:

Aquarium

Тож ми сиділи, чекали, і з недовірою прислухались до звуків російської мови — навпроти сидів який-то поважний пан і говорив по телефону.

Наступного дня, у четвер, колеги пішли по магазинам зранку, тому до роботи я думав добиратись сам. Але буквально за 100 метрів від готелю надибав іншого колегу із Ciklum. До офісу вирішили пройти через Меморіал 9/11, де я теж раніше не бував. Погодка була так собі, накрапав дощик, було сіро і похмуро.

Memorial 9/11

Взагалі четвер у нас snitzel-day — за традицією ввечері ми ходимо їсти шніцель у шніцельну. Так було і цього разу:

Snitzel

Вечеряли разом із нашим CEO L. Я з ним раніше майже не пересікався, а виявилось — нормальний чувак. Поїли шніцеля, попили пива. Пиво у NYC так собі — рідке і майже без смаку. Шніцель хороший.

Ну а потім була п'ятниця, останній робочий день. Нічим особливим не відзначився, тож я ввечері просто сфотографував нову вивіску:

Imagine

Поряд лежала купа коробок на таці, разом із різним офісним сміттям. Що ми робили у п'ятницю ввечері я навіть і не пам'ятаю. Здається, просто пішли додому.

Hotel window

На суботу у мене план був такий: вранці пошвендяти по магазинам і купити все що я планував і обіцяв, потім провести колег до Intrepid, а самому пошвендяти по Central Park. Ближче до вечора зачекаутитись із готелю і їхати в аеропорт, бо о першій ночі літак на Київ. Ранок приніс сюрприз — шматочок України:

Ukraine

Звісно, просто співпало з кольорами якоїсь компанії :)
До речі, справа на фото можна побачити як ремонтують тротуари. Я раніше думав що їх викладають із цільних плит, а їх, виявляється, просто виливають з бетону.

У Джерсі надибав прикольний стріт-арт:

Street art

Після походеньок по магазинам повів колег знову до меморіалу. Цього разу стояла прекрасна погода і народу було море.

Memorial 9/11 in sunny day

Потім поводив по Wall Street, показав New York Stock Exchange:

NYSE

Зверніть увагу на один французький прапор — на знак солідарності із терактами у Франції.

Тут я трошки заблукав, і так і не показав їм того самого бика :) Зате вийшли на набережну East River я прогулялись до парусника:

Peking boat

Потім, по дорозі назад надибали на чергову арт-інсталляцію. Мені вона здається схожою на гриби:

Mushrooms

Потім, як і домовлялися, колеги поїхали на Intrepid а я до парку. Звісно, жодного разу я не можу просто так пройти повз оце казкове дерево:

Magic tree

Пройшовся по галявині:

Lawn

І повернувся до готелю щоб сфотографувати кущ, дуже схожий на барбарис (але не барбарис):

Berberis

Трохи посидів, зібрався, чек-аутнувся і поїхав до аеропорту. Колеги залишалися ще на тиждень — їхали у Вашингтон, де у одного з них живуть родичі. І тут у мене почалися пригоди — мабуть, коменсація за попередню п'ятницю 13-того.

Спустився я, значить, у метро і став чекати. Мені потрібен був поїзд A, при чому не всякий, а тільки той що йде до Far Rockaway. Бо там є ще один який йде до Lefferts Boulevard — це трохи не по дорозі. І от стою я, пропускаю всякі C... Опа, йде A-шка, але... До Euclid Avenue. Гм. Чекаю далі. Ще одна A-шка, туди-ж. Тут треба сказати що ходять вони не дуже часто, а у часі я досить обмежений. Я ще раз уважно подивився на мапу: до Euclid Avenue йде тільки C, а поїздів A таких немає. Ну, думаю, ок — сяду на третю таку A-шку, бо хоч у правильну сторону їде. Сів, їду. На Euclid Avenue поїзд зупиняється і із вагонів усіх вигоняють — поїзд далі не йде, бо на колії відновлювальні роботи після Sandi (скіки років уже пройшло). „Опачки!“, як то кажуть. Благо я почув як одна тітонька питається у працівника метрополітену як їй добратися до Far Rockaway і та каже що треба сісти на „шаттл“ (автобус), доїхати до Rockaway Boulevard і звідти можна буде сісти на A-шку. Я трошки розгубився, але вирішив слідувати з тою тітонькою. А вона була не сама а з сім'єю — з дітьми та онуками (судячи з усього). І дійсно, на виході із метро роздавали білетики на автобус. Сів, їдемо. А сам собі думаю: „Як же я виходити буду?“. Вказівників немає, водій бурмоче собі шось під ніс. У цьому районі я ніколи не був, та і темінь за вікном... Ну, думаю, буду дивитись за тою тітонькою. А вона собі там шось то музику слухає, то балакає... Їдемо-їдемо, напруження наростає. Я „гуляю“ у вікно, намагаючись розгледіти які-небуть вивіски. Раптом автобус зупиняється і водій чітко каже, що зупинка для тих кому на Rockaway Bulevard. Я підхоплююсь, але краєм ока дивлюсь на жіночку. А вона продовжує шось лялякати. Я уже виходю коли вона схоплюється і бігом біжить з усіма до виходу — ледь не прогавила :). Виходжу — і дійсно, станція метро Rockaway Boulevard. Впускають по білетикам з автобусу і навіть не перевіряють. А тут уже треба пильнувати, бо ця станція — розвилка, на якій один поїзд іде до Lefferts, а інший до Far Rockaway. На щастя, тут як раз стояв той що мені потрібен. Тож я з полегшенням сів і поїхав. Ну їхати недалеко — через одну зупинку виходити, бо мені не до самого Far Rockaway а лише до Howard Beach, де пересадка на Air Train. Вийшов із метров, зайшов у Ait Train, сів чекати на поїзд. Дивлюсь на табло — підходить. Коли один із працівників станції, що стояв поряд, дістає рацію і на всю станцію каже що поїзд далі не поїде, чекайте наступного. Я знизав плечима і сів чекати далі. Підходить наступний поїзд — ситуація повторюється. При цьому табло показує що не працює ціла колія і треба перейти на інший бік. Ну я пересаджуватись не став, просто пильную монітори на обидва боки. Історія повторюється з третім поїздом. Поряд сиділа, судячи з акценту (і темпераменту), молода італійка — вона не витримала і почала „наїжджати“ на працівника станції. Та так сильно що йому на поміч ще один прибіг аби заспокоїти дівчину. Ситуація повторюється з четвертим потягом. Я починаю нервувати — було б тупо отак прогавити літак. На щастя, п'ятий уже нормальний. Сідаю, їду. Дивлюсь уважно на табло — мені потрібен Термінал 7. А поїзд хитрий — табло показує не всі зупинки, і голосом проговорює теж не всі. Та і не на всіх зупиняється, як виявилось. Ледь не пропустив свою. Але вчасно помітив і вийшов. Ну там уже особливих пригод не було, засмутило лише те що для МАУ виділили крихітну залу очікування, де всі пасажири фізично не могли вміститись. Тож я близько години тупо стояв — сісти не було де.

Ну, потім 9 (не 11 і навіть не 10!) годин польоту — і я в Борисполі! Швиденько пройшов прикордонників, поставив штампік, і побіг шукати де рейс на Дніпро. Ледь заблукав, але сувора тітонька допомогла. Сів, значить, чекати. І дістав телефона, бо треба було попередити чувака який мав зустріти мене в аеропорту і віддзвонитись Н. і рідним. Вимикаю, значить, Airplane Mode і... Падає процес Phone! Перезапускається, тут-же знову падає, перезапускається, і так по колу. Я перезавантажив телефон. Потім витягнув батарейку. Кілька разів. Протер лобове скло контакти сімки. Ніц не помагає! Пару разів перепрошив телефон прямо тут на місці — не допомогло. Зате втратив усі налаштування. Ну одне добре — у Борисполі безкоштовний інет. Поставив скайп, написав через нього. Всіх попередив. Добре що літак летів лише 9 годин, і у мене було вдосталь часу на „ігри“ з телефоном.

До Дніпра долетів нормально, чувак мене на машині з аеропорту довіз (бо я йому гостинця передавав). Але з того дня, і аж до сьогодні з телефоном постійні приколи. Звонилка відпадала через баг у прошивці. Раніше не падала бо у мене було вимкнено визначення часового поясу із сотової мережі. У штатах я здивувався що воно вимкнено і ввімкнув. Не падала. А тут почала падати. Визначення вимкнув. Зате тепер телефон почав нещадно жерти батарейку. Раніше тримав до п'яти діб, а тут сідає за добу! І судячи з графіків усю батарею зжирає GSM. І ще — після кожного перезавантаження приходить СМС „Вам дзвонили“ про один і той-же номер, мені невідомий. Я оновив прошивку (баг із визначенням часового поясу пофіксили), але батарею так і жере. Плюс, додатково, „затикається“ GSM-блок — телефон перестає дзвонити і приймати звінки і СМС. Я уже і так, і сяк, і раком, і боком, що тільки не робив. Перелопатив усі форуми — нічого. Єдине що кажуть — проблема пов'язана з голосовою поштою. А „Вам дзвонили“ — це як раз частина цього сервісу. Тож я якось засів, і вимкнув сервіс. І якимось чином позбувся тої дивної СМС-ки, і процес Phone перестав жерти батарейку. І затикатись телефон перестав. Але все одно 5 діб не тримає — максимум дві з половиною.

Крім того у мене здох десктоп і сервер, але про це я вже писав і то зовсім інша історія. А на цьому все :)
From:
Anonymous( )Anonymous This account has disabled anonymous posting.
OpenID( )OpenID You can comment on this post while signed in with an account from many other sites, once you have confirmed your email address. Sign in using OpenID.
User
Account name:
Password:
If you don't have an account you can create one now.
Subject:
HTML doesn't work in the subject.

Message:

 
Notice: This account is set to log the IP addresses of everyone who comments.
Links will be displayed as unclickable URLs to help prevent spam.

Profile

madf: (Default)
madf

April 2017

S M T W T F S
      1
2345678
9101112131415
1617 1819202122
23242526272829
30      

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 26th, 2017 02:02 am
Powered by Dreamwidth Studios