...

[madf]

У кімнаті темрява. Злегка відблискує стіл та клавіатура у неяркому свілі двох моніторів. Крізь штори неясними плямами просвічують ліхтарі та проїжджаючі, зрідка, машини...
У колонках тихо грає RPWL. Я як раз закінчив читати останню книгу Андрія Ільїна із серії "Контора". В голові пусто - лише іноді спливають і тонуть різні думки. Нічого не хочеться робити, ніпрощо не хочеться думати. Не хочеться святкувати, не хочеться нікого бачити і чути... Не хочеться порушувати той дивний стан...
Хочеться сидіти у темряві і просто дивитись. Неважливо куди. Наприклад у темний простір між моніторами ноутбука та десктопа... Сиджу у якомусь заціпенінні... Мабуть, лише зараз я можу трошки побути самим собою. Бо на роботі - я професіонал, на вулиці - випадковий перехожий, з друзями - дивакуватий друзяка, з рідними - син чи брат...
А зараз я сам - один на один із темрявою. А їй - все одно хто я. І тепер я - просто я. Такий як є. Нічого від себе не очікую і нікому нічого не винен. І не потрібно напружуватись... Можно просто розслабитись і сидіти, сидіти, сидіти...
Аж поки не прийде сон. А тоді - пірнути у його теплі обійми. Бо завтра - знову робота...