Епічно!

„Из всех социальных и политических институтов наибольшим доверием среди украинцев пользуются церковь и отечественные СМИ, а вот плохая репутация у банков и политических партий.“
„Согласно его результатом наивысший рейтинг доверия у церкви (67%) и СМИ Украины (61%), чуть ниже – у СМИ России (47%) и западных СМИ (46%).
Общественные организации и профсоюзы набрали 40 и 35 процентов соответственно, НБУ – 29%, у суда – 23%. Наименьшее доверие (21%) у политических партий.“

Середньовіччя якесь, завтра підемо відьом палити.

Так кому ж ми довіряємо?

У попередньому пості я навів цитату про довіру до ЗМІ і церкви. Інформація мене, звісно, розлютила, а писав я поспішаючи на роботу, однією ногою вже за порогом. Тому до своєї люті віднісся не критично.
Але уже через п’ять хвилин я зрозумів свою помилку. Звідки до мене прийшла ця інформація? Правильно, зі ЗМІ. Я їй повірив? Ага, повірив. Моментально. А значить довіра до ЗМІ — реальність. Так що злитись можна тільки на себе.
Тепер щодо самої інформації. Що там у нас є? Цифри? Проценти? Ух-ти, кльово! І що? От там кажуть про опитування. А кого питали? Мене питали? А вас? На сайті „Подробиць“ інформації з цього приводу немає. Зате є посилання на документ. У тому документі „многабукаф“, цифри, таблиці, діаграми, графіки. Солідно виглядає.
Але цифри, знову таки, загальні. Де вибірки по віковим категоріям? А по соціальним стратам? Освіта, сфера діяльності? Місце проживання? Саме у цьому питанні таких розрізів не наведено. Та і взагалі документ має більше презентаційних характер. Джерельних даних я не знайшов. Пишуть що опитали 2010 осіб віком від 18 років. Хтозна, може там було двоє по 18 і 2008 бабусь/дідусів. Більше питань ніж відповідей.
З усього цього можна зробити такий висновок: у мене завеликий рівень безпідставної довіри до ЗМІ. Все інше — фігня не варта уваги. Вибачте що схвилював.