madf

Земля під контролем прибульців. Що з більшою частиною людства - невідомо. Є партизани, і мародери що постійно ворогують між собою. Звичайно, я серед партизанів :)
Сюжет починається зі стички у будівлі покинутої лікарні (чому саме лікарні - хз, просто знаю що це була лікарня) вночі. Постійна біганина по темним коридорам, стрибки у ліфтову шахту, перестрілки... Вчора сюжет був більше загальний, а сьогодні запам’ятався яскравий кадр: перестрілка у коридорі, я стріляю із пістолета підозріло схожого на MP-654, але без балону і значно більшого калібру (електромагнітна зброя?). У мене закінчуються набої і напарник кидає мені обойму. Я однією рукою ловлю обойму, другою в той-же час виймаю стару, вставляю на місце нову і продовжую вести вогонь :)
Потім починається рейд прибульців і внутрішні проблеми відходять на другий план, бо перед прибульцями ми безсилі. Швиденько виметаємось із лікарні на подвір’я (виявляється що лікарня розташована посеред лісу). Небо затягнено сірими хмарами, підсвіченими місяцем. Над лікарнею повільно пропливає велетенський чорний диск корабля прибульців і періодично пострілює сліпучо-яскравим променем з бузковим відтінком (паралізатор?). Ні відстань до нього, ні розмір не вгадуються... Розуміючи що прибульці зараз закінчать "прочесувати" будівлю, ми швиденько відбігаємо углиб лісу і маскуємось у густих кущах.
Самих прибульців я не бачив, бачив тільки чорні тіні що промайнули повз мене...

PS: останнє кіно яке я дивився називалось "Білосніжка і Мисливець" :)
PPS: остання книжка, яку я читав (читаю) - "Accelerando" by Charles Stross - Hard Sci-Fi про технологічну сингулярність.

Фігня якась наснилась. У першій частині сна я наче на олімпіаді з програмування (як за славних шкільних часів), сиджу і ніяк не можу вштириту у першу задачу. Мені б далі просуватись, інші задачі рішати, а я на першій застряг і не можу її зрозуміти. Перечитую і перечитую. І якось розумію що всі інші давно вже її рішили і йдуть далі, а я читаю і читаю. Тут уже якась дівчина з мехмату (по факту не знайома, але там у сні - наче і знайома) починає мені пояснювати, малюнки малювати. А для мене це який-то набір слів. Щось там про множини, групи. Наче всі слова знайомі, а сенсу не додається. А тут наче по радіо передають, що пан Янукович і міністр наш дон Реба Микола Азаров рішили перші три задачі і обговорюють зараз їх. І так мені соромно, що і не передати. Жаль я текст задачі механічно не завчив і у реальності вже не згадав.
А потім було кілька епізодів, пов’язаних із останніми подіями у житті і проектами на роботі. Знаєте, як у снах буває - починаєш з абсолютно серйозним виглядом нести яку-небуть маячню, достойну сто п’ятдесят другій серії малобюджетного фантастичного серіалу? А тут не так, все навпаки. Всі мої слова і думки абсолютно тверезі і адекватні, за ними чітко прослідковується логіка. Не та, сонна логіка, а наша, справжня, реальна. Та як би там не було, не придумав я нічого нового. Ні таблицю Менделеєва, ні Єдину Теорію Поля. Просто тупо коментував різні ситуації.

Сьогодні наснилось що влаштовуюсь на роботу у програмерську контору - займатись розробкою DBMS. Мабуть не дають покою лаври zabivator'а :)
Уві сні проходив співбесіду, навіть код якийсь бачив - от тіки забув все...

Сьодні наснилось: приходжу на роботу, а мені Борис авіаквитки протягує: "Тобі сьогодні у відрядження летіти!".

Сьогодні снився якийсь психодел. Наче я їм кнопочки з GUI. Пам'ятаю, там була кнопка "Ok" чогось червоного кольору і стилю "qtcurve". Якщо з неї обережно зняти капсулу (саме вона має червоне забарвлення і напис) - під нею виявляється кисло-солодка маса сірого кольору. От її я і їв. До речі, дуже смачно! Рекомендую :)
Прокинувся, глянув на годинник - 3:30. Пішов на кухню, випив лимонного соку і ліг спати далі.
Далі - сон наяву. Лежу і не можу заснути. Дивлюся у темне вікно. Хтозна, скільки так лежав. Потім починаю чути якийсь шум - наче хтось ходить по кімнаті і шелестить поліетиленовим пакетом. Хочу повернути голову - і не можу. Хочу підняти руку - і не можу! Навіть очі не можу від вікна відвести!
Спочатку я злякався, згадались дитячі страхи про іншопланетян... Потім у голові спливла фраза "нічний параліч", загдались якісь передачі, де цим пояснювали "синдром викрадення іншопланетянами". І я моментально заспокоївся!
Воно пошуміло-пошуміло - і відпустило. Повернув голову - у кімнаті напівтемрява. Нікого немає, шелестіти теж немає чим. А потім історія повторюється - шум і параліч. І так пару разів. А потім я прокидаюсь і виявляю, що заснув головою на лівій руці - того і не міг нею рухати :)
Що цікаво, у порівнянні з тим що я бачив уві сні нічого не змінилось. Тільки небо у вікні трохи посвітлішало. Але тепер я був упевнений, що вже прокинувся. А ще через хвилину спрацював будильник.
Ото таке...

Ще забув розказати. Сон дивний мені наснився - таких яскравих давно не було.
Снилося мені, неначе я на якомусь тропічному острові. Причому не сам, а з дівчиною. Вечір, темніє, сонце вже майже сіло. Наближається злива, а ми... натягуємо антенну! При чому цікаву таку: два паралельні хвилеводи - паралельно землі. А між ними - розтяжки. І нижній вже натягнутий - дзвенить від вітру, а верхній тільки розтягуємо. І я знаю, що у оболонці хвилеводу розташовані якісь датчики, але мені треба закрутити кінеці навколо дерева (якась пальма) і я з жалем думаю, що два датчики з краю обов'язково вийдуть з ладу від деформації - а вони дуже важливі.А потім налетіла злива, з грозою. Ми сидимо у якійсь будівлі. Я на контрольній панелі чітко бачу, що 2 датчики, як я і думав, не відповідають (світлодіоди не світяться), але мене це мало хвилює - вітер такий сильний що, здається, зараз розвалить будівлю. А потім я у вікно побачив кульову блискавку. Сильний шум дощу, грім гуркоче - і я прокидаюсь. І не дивуюсь що за вікном - дощ. Правда без грози - просто дощ.Чітко пам'ятаю острів, піщаний берег, червоний краєчок сонця. Чітко пам'ятаю антенну. Чітко пам'ятаю, що зі мною - дівчина. Але ні обличчя, ні фігури не бачу... Ну і зливу з грозою пам'ятаю.
Ото такий дивний сон.