madf

У OpenSSL багато критиків, і уже багато форків. Раніше мені якось не доводилось стикатися з цією бібліотекою, але останній рік я працюю з нею майже щоденно, точніше з криптографічною її частиною. Тож є кілька думок з цього приводу.
1. У OpenSSL офігенна архітектура у тому що стосується криптографії (EVP_-stuff, BIO_-stuff).
2. У OpenSSL гівняна документація. Точніше у них дофіга документації на функції, але майже немає прикладів їх використання. Доводиться багато гуглити і шукати по stackoverflow про те як саме користуватись їх функціями.
3. У роботі з OpenSSL варто мати версію зібрану зі зневаджувальною інформацією і не треба боятися лізти у джерельні коди — там усе більш-менш доступно.
4. Варто розуміти як саме працює RSA і алгоритми на еліптичних кривих. Так, наприклад, я тільки вчора узнав що цифровий підпис зроблений за допомогою ECDSA кожного разу різний для одно і того ж набору даних. Причина у тому що у процесі підпису один із параметрів обирається випадково і саме його випадковість захищає від підбору приватного ключа за підписом. Існує RFC 6979 який описує алгоритм обирання цього параметру для детермінованого підпису, але він наразі не імплементований у OpenSSL. Це суттєво зменшує можливості до тестування коду що працює з ECDSA.
5. Варто знати що таке ASN.1 і як з ним працювати. Наприклад, я тільки сьогодні узнав що DER вимагає мінімально можливого кодування цілих чисел, і тому підпис може мати різний розмір — у мене він коливався від 69 до 72 байт для SHA256 digest і кривої prime256v1. При чому EVP_DigestVerifyFinal повертав коректну довжину підпису тільки після фактичного підпису.
6. У OpenSSL погано з повідомленнями про помилки. Фактично, жодне з тих що я отримав мені не допомогло.

Скільки програмістів потрібно щоб замінити лампочкуСкільки LOC потрібно щоб на OpenSSL звмутити base64?

std::string base64(const std::string& value)
{
    BIO* bio = BIO_new(BIO_f_base64());
    BIO_set_flags(bio, BIO_FLAGS_BASE64_NO_NL);
    BIO_push(bio, BIO_new(BIO_s_mem()));
    BIO_write(bio, value.c_str(), value.size());
    BIO_flush(bio);
 
    std::string res;
    char* data = nullptr;
    size_t size = BIO_get_mem_data(bio, &data);
    if (size != 0 && data != nullptr)
        res.assign(data, size);
 
    BIO_free_all(bio);
 
    return res;
}

Насправді більше, бо треба ж перевіряти виділення пам'яті...

Хоч я і великий прихильник git, за наочністю представлення дерева гілок Mercurial дасть йому 100 очок фори. На роботі Mercurial, і у нашому гігабайтному репозиторію з купою офіційних і власних гілок я зовсім не плутаюсь. На власних скромних проектах уже сам біс ногу зломить розібрати де яка гілка росте.

Я завжди знав що тема часових поясів у програмуванні — це пекельні котли і авгієві конюшні (разом з темою локалізації), тому старався уникати її. Коли знайомі адміни дорікали мені за логи у UTC я казав що Грінвіч рулить (не коньяк) і взагалі у логах які скачуть туди-сюди двічі на рік фіг що знайдеш потім. Плюс там всякі політичні складові — переходити, чи не переходити... Тож уникав я цієї теми довго, поки не стикнувся з податковою службою Грузії. Не вдаючись у подробиці, знадобилось на одному проекті зафігачити кастомні часові пояси для перегляду певної статистики. Ржака в тому, що українські користувачі взагалі не скаржилися на час у UTC (відношення було приблизно таке: „лишь были б желуди, ведь я от них жирею“), російські користувачі трохи скаржились що треба перераховувати локальний час щоб подивитись статистику за добу, а грузини покликали на поміч своїх податківців і категорично відмовились щось там рахувати. Ну в принципі, позиція правильна. Я теж завжди кажу що це задача комп’ютера щось там рахувати — він для того створений був.
( Read more... )

Затвердили стандарт: „We have C++14!“.

Майєрс смалить.

Originally posted by thedeemon at Scott Meyers o C++

Випадково помітив:

POSIX Shell		C++98/03		C++11		Haskell
#!/bin/sh for i in {1..4} do echo $i done		#include <iostream> int main() { int arr[] = {1, 2, 3, 4}; for (size_t i = 0; i < sizeof(arr) / sizeof(arr[0]); ++i) std::cout << arr[i] << "\n"; return 0; } _Winnie C++ Colorizer		#include <iostream> int main() { for (auto i : {1, 2, 3, 4}) std::cout << i << "\n"; return 0; } _Winnie C++ Colorizer		module Main where main = mapM_ print [1..4]
6 LOC		9 LOC		8 LOC		3 LOC

Для чого це потрібно? Іноді буває необхідно проітеруватись по enumeration. Не городити ж для цього масив, в кінці кінців...
PS: ага, і Shell, і плюсовий код теж можна в один рядок записати. Але ж читабельність...

Сьогодні раптово виявив що у хаскелевій System.Directory немає функції переміщення файлу. Є тільки перейменування.
Різниця суттєва: неможливо перейменувати файл так що нове розташування знаходиться на іншому фізичному пристрої. Помилка приблизно така:

rename: unsupported operation (Invalid cross-device link)

Вихід, звісно, простий:

moveFile :: FilePath -> FilePath -> IO()
moveFile source dest = copyFile source dest >> removeFile source

Тут шановний sharpc лякає людей синтаксисом C++, а мені згадались два баги компілятора (а точніше реалізації стандартної бібліотеки), на які ми на роботі наштовхнулись буквально минулого тижня.
( Кому не страшно — зазирніть під кат )

Вирву із контексту: „... мир окончательно разделится на людей, которые успели выучить C++, пока он еще был простым, и на тех, кто никогда не осилит...“.

Ось вам, звуки знайомі мені з дитинства:

ZX Spectrum був саморобний, татко з мамою робили. Телевізор чорно-білий, а магнітофон, звісно, зовнішній. І блок живлення частково зовнішній, бо вбудований швидко згорів. Ззовні був трансформатор, діодний міст і конденсатор, а всередині залишився стабілізатор.
Саме на такій штуці я писав свої програмки і грав у ігри.
У платі явно була тріщина, бо якщо сильно стукнути — він зависав. Reset було виведено на клавіатуру, приблизно туди де зараз Caps Lock. Але я часто його ненароком натискав (особливо після того як цілу годину вводив з папірця програму), тому було зроблено „запобіжник“ — для того щоб Reset спрацював потрібно було одночасно натиснути дві кнопки.
Більшість касет належала сестрі, тому свої програми я, переважно, записував на листочок, і коли треба — набирав наново :) А частіше просто писав щось нове прямо з голови. У ZX Basic було погано з рекурсією (точніше її взагалі не було), тому багато кльових штук із тих що я робив у школі на повноцінному 80286 з Basic від Microsoft я відтворити тут не міг.