Про єбуки

Мій попередній пост про книжку яку я не зміг купити прокоментувала людина яку я знаю персонально. Коментар було додано анонімно з проханням не розскрінювати (хоча я не бачу у цьому нічого такого). Суть його стара як інтернет — байти коштують тільки грошей за пересилання і електроенергію, а значить електрокниги треба безжально піратити.
Я хочу пояснити свою позицію до цього.
По-перше, треба розрізняти поняття даних і поняття інформації. Дані — це як раз ті самі байти. Дані не несуть смислового навантаження. Це просто „чорний ящик“. Інформація відрізняється від даних як раз наявністю сенсу. Для інформації обов’язково потрібний суб’єкт який її може сприйняти. Електрокнигу можна стиснути архіватором, можна перевести у інший формат, можна зберегти на диску чи передати по мережі. З книгою як набором даних працюють комп’ютери і програми. Для них вона не має сенсу. І лише людина здатна прочитати книгу. Прийняти інформацію яку вона містить. Принаймні до тих пір поки не буде створено штучного інтелекту або його імітації яку неможливо буде відрізнити від інтелекту справжнього (і то тут постане філософське питання).
Створення даних нічого не варте. Кожен може взяти утиліту dd, системний пристрій /dev/urandom і створити стільки даних скільки заманеться. Їх вартість буде включати лише вартість електроенергії.
Створення інформації це важка робота. І ця робота часто коштує великих грошей. Ви пробували написати книгу? А наукову статтю? Підготувати доповідь чи презентацію? Пробували зняти результати вимірювань в процесі експерименту? Пробували написати програму?
Створення Великого ГудронногоАдронного Колайдеру коштувало сім з половиною мільярдів євро. 75000000000 € — ось скільки коштує інформація яку отримує людство від цього „пристрою“. Хоча ця інформація, як і електрокниги, представлена наборами байтів. Які самі по собі нічого не варті. Вони нічого не варті в процесі передачі, в процесі збереження на носіях, в процесі обробки і аналізу. Цінність має лише інформація яку вони несуть.
Коли я купую електрокнигу, я плачу не за дані. Я плачу за інформацію. Піратити книжки, маючи при цьому можливість віддячити автору, буде проявом зневаги до результатів чужої праці. Я дивна людина, я ніколи не торгуюсь. Якщо мені назвали певну ціну і я її можу заплатити — я заплачу. Людина оцінила свою працю саме так, і спроби „збити“ ціну це приниження. При цьому сам я теж ніколи не знижую ціну своєї роботи. Якщо хтось вважає що це сильно дорого і можна зробити дешевше, то чому він звернувся до мене? Нехай сам робить дешевше.

Інша справа — доісторичні методи економічних відносин що дехто намагається застосувати до цифрового світу. Дехто ще не зрозумів що ембарго неможливо застосувати до продуктів, копіювання яких ніц не варте. І моє відношення до цих „динозаврів“ однозначне — вони мають еволюціонувати або вимерти. Я краще заплачу напряму автору книги ніж цим ідіотам (на жаль, автори рідко надають можливість віддячити їм).