Асканія-Нова

[madf]

Вчора їздили на екскурсію у Асканію-Нову. Їздили через турфірму і обійшлось воно нам трохи більше 300 грн.
5 годин туди і 5 годин назад у "Mercedes-Sprinter", але на відміну від наших маршруток автобус був у гарному стані так що поїздка пройшла легко.

Власне, турфірмі ми заплатили 240 грн, у що входить перевезення туди й назад і екскурсія по зоопарку і дендропарку з гідом. Але на місці ми одразу "відкололись" від групи, відмовились від екскурсії і купили квитки на сафарі. Для сафарі нам не вистачало ще трьох чоловік (група має бути не менше 10 чоловік), тож ми просто викупили 3 місця. У 65 грн воно нам обійшлось, із фотографуванням (теж, до речі, дурість - брати окремо гроші за можливість фотографувати). На сафарі нас возили "газелькою", а гідом виступала дуже захоплена своєю справою літня тітонька. Степ - прекрасний! Фотографії цього не передають, бо його треба відчувати всіма чуттями. Він постійно у русі і постійно змінюється. Ковил, шалфей (чи, пак, шавлія), чортополох, волошки, полин - все це нагріте сонцем пахне просто неймовірно! Взагалі нам пощастило із погодою - на небі були легкі хмарки і віяв вітерець, так що сонце не пекло а дуже приємно гріло. А коли хмарки розішлись і стало жаркувато - ми як раз потрапили до прохолодного зеленого дендропарку.
У степу бачили віслюків, бізонів, різних оленів, сайгаків, буйволів (гід казала що саме ця їх порода входить до п’ятірки найнебезпечніших тварин Африки) і канюків. У степу ми майже непомітно провели 2 години і наш гід на стільки захопилась, що влаштувала нам і екскурсію дендропарком (це вже не входило в її обов’язки). Дендропарк не менш прекрасний ніж степ: все навколо зелено, затишно і прохолодно. Вітерець доносить незнайомі запахи, із яких я розпізнав лише тую (її там кілька різних видів) і бузину. Бачили всяких різних дерев, пили артезіанську воду і блукали стежками (а там дійсно можна заблукати). Бачили реліктове дерево гінкго - воно було першим представником листяних дерев на Землі. Що цікаво - воно голонасінне. Бачили "залізне дерево", або Каркас. З п’яток різних видів лип (які я не зміг розрізнити). На жаль, жодна з них не цвіла. Від запаху квітнучої липи у мене просто зриває дах :) Бачили неймовірне тюльпанове дерево із зеленими квітками схожими на тюльпани. Бачили іригаційні канали вздовж стежок і водонапірну башту, побудовані засновниками заповіднику і досі діючі.
Потім після дендропарку уже самі пішли у зоопарк і орнітопарк. Ну зоопарк як зоопарк. Єдине що тепер тих тварин що ми бачили у степу побачили зблизька. В орнітопарку теж було цікаво, але тварини і птахи мене приваблюють менше ніж рослини. Завершили екскурсії десь на початку п’ятої години і перед зворотньою поїздкою трошки перекусили у місцевій кафешці.
На зворотньому шляху водій зустрів свого знайомого і вони "паровозиком" їхали аж до самого виїзду із Запоріжжя, постійно перемовляючись по рації, плануючи обгони і попереджаючи один одного про пости ДАІ.


Ну а тепер трохи фото.
Домашні віслюки. Вони нас зустріли на самому початку сафарі і буквально не давали проходу:

Зебри:

Власне, степ (правда, знятий із вікна "газельки" у русі):

Коні Пржевальського:

Гордий павич:

Один із видів туї (вона не стрижена, так і росте в природі пірамідкою):

Квітка тюльпанового дерева:

Водонапірна башта:

GNU is not Unix:


Ми переглянули менше третини усього заповідника. На дві третини його взагалі пускають тільки по спецперепусткам, але і третину ми оглянули лише частково. Можливо, коли-небуть з’їздимо ще раз. Взагалі, дуже рекомендую побувати хоч раз - воно дуже цікаво.

PS: попередній перегляд не працює. Не знав що LJ написаний на Perl!