Sad

[madf]

Зіпсували настрій прямо з ранку. Дістало все.
Минулої суботи приходив хазяїн квартири з ріелтором, фотографували квартиру. Виставили на продаж. Сьогодні вранці телефонував, просив привести потенційного покупця. Мовляв, на фото сподобалось, хоче подивитись вживу. Знову переїзд :(((
Як же мене все це дістало. Ну чого не можна спокійно собі жити і робити свою справу?! Знову шукати, знову платити, знову завантажувати і розвантажувати. Знову звикати до нової місцевості, вивчати маршрути транспорту і найближчі магазини.
44 кілобакси вони хочуть за свою двокімнатну "під ремонт". Зовсім подуріли.

Душа обісрана мовчить.
Чому?! А ви ж бо, педарюки кляті
Не здогадалися, чому?!
Та ж повен рот її гівном!
Який псалом, яка осанна,
Які ще радощі земні
Знайдуть в отім багні
Брунатнім?! Часом знатнім
ЇЇ окрилять, піднесуть?!
Стомився. Хоч на мить заснуть.

А ти, доношений козаче,
У тата й маму крюк свинячий,
Чи не набовтався в сечі?
Лежиш на крижаній печі
Та й мариш любим псевдобратом,
Твоєї сраки вірним катом,
Чекаєш на тепло, пердло?

Стомився... хоч на мить заснуть.
Забути все. На мить забуть.
Душа обісрана мовчить.
Пускає бульки
В Космос.

(c) Андрій Середа.
Дурне місто. Люди в ньому злі і сірі. До біса те ай-ті, поїду на батьківщину, забуду про ТЗ і дедлайни, інтерфейси і протоколи, алгоритми і структури даних, λ-функції і замикання, буду ростити картоплю й виноград. "Стомився... хоч на мить заснуть. Забути все. На мить забуть. Душа обісрана мовчить. Пускає бульки. В Космос."