![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
madfДавно про книги не писав. За весну-літо осилив три новинки: Charles Stross "Accelerando", Robert Wilson "Spin" і Peter Watts "Blindsight".
Першу читав в оригіналі, благо вона доступна за ліцензією Creative Commons, інші дві в перекладі.
Про "Accelerando" я узнав випадково. На одному із форумів (а може у когось в ЖЖ) на аватарці побачив такий знак:
Почав цікавитись його походженням і натрапив на цілу купу таких знаків: http://www.aleph.se/andart/archives/2006/10/warning_signs_for_tomorrow.html Автор виявився досить цікавою особою: трансгуманіст, учасник Orion's Arm Universe Project і всяке таке. Звісно, все це мене зацікавило, особливо трансгуманізм, про який я щось чув, але нічого не знав. Рив-копав, всякого накопав. В тому числі і прекрасний гурт Complex Numbers (уже писав: http://madf.livejournal.com/229983.html), з яким я уже зустрічався раніше у проекті Віктора Аргонова "2032: Легенда о несбывшемся грядущем" (уже писав: http://madf.livejournal.com/221720.html). Про останній я, до речі, узнав із блога мейнтейнера sys-kernel/pf-sources. Отака розвісиста гілка дерева :)
Повернуся до книги. Гортаючи вікіпедію на тему трансгуманізма я узнав про Чарльза Штросса (і тут програмісти окопались) і захотів почитати щось із його творів. Ну і вибір пав на "Accelerando". Книга йшла дуже повільно, але я думаю це через досі низький рівень володіння англійською. Я її читав перед сном і в поїздках (в тому числі і по дорозі у Кам’янець-Подільський і в самому Кам’янці). І все-таки дочитав. Книга розказує про наше можливе недалеке майбутнє (хоча кінцівка може бути і дуже далеким майбутнім). Про розвиток комп’ютерних технологій, і технологій взагалі. Про відносини між людьми і не тільки людьми. Про подорожі у космосі, про релігію, про фінанси (несподівано зустрів багато лексики з якою постійно стикаюсь на роботі) і економіку, про роботів і іншопланетян. Про міжгалактичну маршрутизацію пакетів і колонізацію Сатурна. Книгу можно умовно поділити на три частини: "Манфред Мацкс", "Ембер Мацкс", "Родина".
Перша частина розказує нам про людину початку двадцять першого сторіччя що живе у стані постійного футур-шоку. "На п’ятнадцять хвилин попереду всього людства". Людину, що мадрує країнами і робить інших людей багатими. Людину, що запатентувала спосіб патентування винаходів отриманих у результаті роботи генетичних алгоритмів. Дух Столмана постійно присутній у цій частині. Криза досліджень космічного простору, криза патентної сфери, економічна криза, перші кроки доповненої реальності і спроби завантаження свідомості у комп’ютер. Перші сигнали від прибульців (але всім пофігу). І лобстери.
Друга частина - уже більш віддалене майбутнє. У Манфреда тепер є дочка Ембер і сам Манфред нам поки-що нецікавий. Дочка вийшла вся у батька (і це дуже не подобалось матері). Техно-королева Юпітера. Складні сімейні стосунки, іслам, королівські династії як захист від адвокатів, генерація електричної енергії від обертання природних супутників у магнітному полі небесних тіл (уфф!), колонізація системи Юпітера, міжзоряні перельоти до галактичного маршрутизатора, laser-driven solar sail, рукопашна боротьба із, гм, комп’ютерними вірусами. Втеча із демілітаризованої зони. І лобстери.
Третя частина досить велика і охоплює великі проміжки часу. Я хоч і назвав її "Родина", але це дуже узагальнена назва. У цій частині зустрічається вся родина Мацкс, друзі і вороги, патентні тролі і розумні фінансові інструменти. Тут воскрешаються історичні персонажі і звичайні люди, тут колонізують Сатурн. А ще тут знову є лобстери, приховані знання і іншопланетні комп’ютерні мережі. Тут шукають відповіді на питання: "На скільки етично воскрешати людей і вигаданих персонажів?" і "На скільки етично вбити копію власного інтелекту?". Тут діти грають у справжні війни, а на місці сонячної системи залишилась над-істота.
Книга мені сподобалась. Не скажу що дуже захоплююча, але така солідна наукова фантастика. Не певен що її можна віднести до Hard SciFi, але якісь елементи цього жанру тут є. Не певен, також, чи можна її віднести до соціалки. Тут багато елементів соціальної фантастики, але... Але дуже вже багато уваги приділяється технологіям.
Наступні дві книги - "Spin" і "Blindsight" - порекомендував мені друзяко![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)
rais_t_lin. Спочатку про "Spin". Уже сама анотація нагадала мені "Quarantine" by Greg Egan (є переклад російською). Суть проста: раптом без усякої причини з неба зникають усі зірки. Правда, у Грега Ігана все глобальніше, там залишається ціла сонячна система, а у Роберта Уілсона залишається тільки сама матінка-Земля. Ні Сонця ("А, ты про этот жалкий медный фонарик?" (с) "Робинзоны космоса"), ні Місяця, ні зір. Книга - чиста соціалка. У ній описана історія життя трьох друзів - із дитинства до "старості". Чому я слово "старість" взяв у лапки - довідаєтесь із книги. Цікавим є той факт що головний герой у книзі сам по собі зовсім не герой. Він звичайний лікар, при чому не найкращий. А герой - його друг, син власника велетенської аерокосмічної корпорації, геніальний інженер. У книзі цікаво показано розвиток суспільства в умовах паніки. Реакція соціуму, реакція релігії, реакція науки. Поведінка людей в процесі розвитку кризи і все таке. А як би ви себе вели якби Сонцю залишилось світити 40 років?
Хороша, добротна книжка. Я її теж довго тягнув, читав потихеньку, але не тому що вона складно читається. Навпаки - щоб не "ковтнути" за один день. Але потім не втримався і у якісь вихідні швиденько дочитав. Кінцівка розчарувала. Зовсім ніяка вийшла кінцівка. Я очікував чогось більш захопливого, інтригуючого і несподіваного, тим паче автор постійно підігрівав цікавість. Ще що не сподобалось - те що у книзі паралельно йдуть дві часові лінії. Одна починається у дитинстві героїв і закінчується появою зірок на небі. Інша як раз починається з появою зірок. Перша лінія більш цікава - як люди живуть "під ковпаком", як розвиваються їх стосунки, як вони досліджують феномен, як вони пробують боротися з ним і все таке. Друга лінія - примітивний бойовичок: втеча від держави, тяжка хвороба головного героя, перестрілки, погоні...
"Blindsight" ортогональна до обох попередніх книг. Аналогів я не зустрічав, хоча "Вавілон-17" Семюел Ділені дещо схожа стилістично. Ця книга була найважчою. Дехто вважає її Hard SciFi. Дехто наводить аргументи проти цього. У книзі використовується термінологія, незвична шанувальникам SciFi. І використовується фактично без пояснення. Цим, до речі, книга дуже схожа на "Вавілон-17", тільки там термінологія лінгвістична, а тут - медико-біологічна. Крім термінології сама мова дуже складна до сприйняття. Я не певен - чи це вада перекладу, чи авторський стиль. Пізніше планую почитати оригінал і зробити висновки. У книзі описується контакт із чужим розумом. Чужим на стільки, на скільки це взагалі можливо. Знаєте, коли фантасти описують прибульців, вони часто наділяють їх людськими рисами. Або рисами тварин. Тут немає взагалі ніяких аналогій. Навіть у "Вавілон-17" в кінці кінців загадка була зведена до прийнятної людям логіки. Тут все абсолютно чуже.
"Родзинкою" книги є наявність вампірів. Автор осилив обґрунтувати їх існування й їхні проблеми з хрестами з біологічної точки зору. Ще книга перкликається із серією "Геном" Лук’яненка - фактично, весь екіпаж космічного корабля складається із "спеців".
Книга сподобалась своєю складністю, нестандартністю і свіжими ідеями. Із негативного - зіжмакана кінцівка і два питання на які я так і не знайшов відповіді. Кінцівка не просто зіжмакана, її наче відрізали ножем. Відрубали в момент кульмінації. Ще сторінку назад все кипить ("Почалося! Почалося!! Почалося!!! А-а-а-а!!!"), і тут бац - кінцівка. Аргх! Питання дуже прості: "Що то за "світлячки" були на початку книги? За яким бісом вони взагалі знадобились автору?" (це було перше) і "Навіщо вампір порізав головного героя?" (це друге). Певні відповіді на ці питання є, але вони "притягнені за вуха".
Дякую за увагу і вибачаюсь за велику кількість писанини :)
Першу читав в оригіналі, благо вона доступна за ліцензією Creative Commons, інші дві в перекладі.
Про "Accelerando" я узнав випадково. На одному із форумів (а може у когось в ЖЖ) на аватарці побачив такий знак:
Почав цікавитись його походженням і натрапив на цілу купу таких знаків: http://www.aleph.se/andart/archives/2006/10/warning_signs_for_tomorrow.html Автор виявився досить цікавою особою: трансгуманіст, учасник Orion's Arm Universe Project і всяке таке. Звісно, все це мене зацікавило, особливо трансгуманізм, про який я щось чув, але нічого не знав. Рив-копав, всякого накопав. В тому числі і прекрасний гурт Complex Numbers (уже писав: http://madf.livejournal.com/229983.html), з яким я уже зустрічався раніше у проекті Віктора Аргонова "2032: Легенда о несбывшемся грядущем" (уже писав: http://madf.livejournal.com/221720.html). Про останній я, до речі, узнав із блога мейнтейнера sys-kernel/pf-sources. Отака розвісиста гілка дерева :)
Повернуся до книги. Гортаючи вікіпедію на тему трансгуманізма я узнав про Чарльза Штросса (і тут програмісти окопались) і захотів почитати щось із його творів. Ну і вибір пав на "Accelerando". Книга йшла дуже повільно, але я думаю це через досі низький рівень володіння англійською. Я її читав перед сном і в поїздках (в тому числі і по дорозі у Кам’янець-Подільський і в самому Кам’янці). І все-таки дочитав. Книга розказує про наше можливе недалеке майбутнє (хоча кінцівка може бути і дуже далеким майбутнім). Про розвиток комп’ютерних технологій, і технологій взагалі. Про відносини між людьми і не тільки людьми. Про подорожі у космосі, про релігію, про фінанси (несподівано зустрів багато лексики з якою постійно стикаюсь на роботі) і економіку, про роботів і іншопланетян. Про міжгалактичну маршрутизацію пакетів і колонізацію Сатурна. Книгу можно умовно поділити на три частини: "Манфред Мацкс", "Ембер Мацкс", "Родина".
Перша частина розказує нам про людину початку двадцять першого сторіччя що живе у стані постійного футур-шоку. "На п’ятнадцять хвилин попереду всього людства". Людину, що мадрує країнами і робить інших людей багатими. Людину, що запатентувала спосіб патентування винаходів отриманих у результаті роботи генетичних алгоритмів. Дух Столмана постійно присутній у цій частині. Криза досліджень космічного простору, криза патентної сфери, економічна криза, перші кроки доповненої реальності і спроби завантаження свідомості у комп’ютер. Перші сигнали від прибульців (але всім пофігу). І лобстери.
Друга частина - уже більш віддалене майбутнє. У Манфреда тепер є дочка Ембер і сам Манфред нам поки-що нецікавий. Дочка вийшла вся у батька (і це дуже не подобалось матері). Техно-королева Юпітера. Складні сімейні стосунки, іслам, королівські династії як захист від адвокатів, генерація електричної енергії від обертання природних супутників у магнітному полі небесних тіл (уфф!), колонізація системи Юпітера, міжзоряні перельоти до галактичного маршрутизатора, laser-driven solar sail, рукопашна боротьба із, гм, комп’ютерними вірусами. Втеча із демілітаризованої зони. І лобстери.
Третя частина досить велика і охоплює великі проміжки часу. Я хоч і назвав її "Родина", але це дуже узагальнена назва. У цій частині зустрічається вся родина Мацкс, друзі і вороги, патентні тролі і розумні фінансові інструменти. Тут воскрешаються історичні персонажі і звичайні люди, тут колонізують Сатурн. А ще тут знову є лобстери, приховані знання і іншопланетні комп’ютерні мережі. Тут шукають відповіді на питання: "На скільки етично воскрешати людей і вигаданих персонажів?" і "На скільки етично вбити копію власного інтелекту?". Тут діти грають у справжні війни, а на місці сонячної системи залишилась над-істота.
Книга мені сподобалась. Не скажу що дуже захоплююча, але така солідна наукова фантастика. Не певен що її можна віднести до Hard SciFi, але якісь елементи цього жанру тут є. Не певен, також, чи можна її віднести до соціалки. Тут багато елементів соціальної фантастики, але... Але дуже вже багато уваги приділяється технологіям.
Наступні дві книги - "Spin" і "Blindsight" - порекомендував мені друзяко
rais_t_lin. Спочатку про "Spin". Уже сама анотація нагадала мені "Quarantine" by Greg Egan (є переклад російською). Суть проста: раптом без усякої причини з неба зникають усі зірки. Правда, у Грега Ігана все глобальніше, там залишається ціла сонячна система, а у Роберта Уілсона залишається тільки сама матінка-Земля. Ні Сонця ("А, ты про этот жалкий медный фонарик?" (с) "Робинзоны космоса"), ні Місяця, ні зір. Книга - чиста соціалка. У ній описана історія життя трьох друзів - із дитинства до "старості". Чому я слово "старість" взяв у лапки - довідаєтесь із книги. Цікавим є той факт що головний герой у книзі сам по собі зовсім не герой. Він звичайний лікар, при чому не найкращий. А герой - його друг, син власника велетенської аерокосмічної корпорації, геніальний інженер. У книзі цікаво показано розвиток суспільства в умовах паніки. Реакція соціуму, реакція релігії, реакція науки. Поведінка людей в процесі розвитку кризи і все таке. А як би ви себе вели якби Сонцю залишилось світити 40 років?Хороша, добротна книжка. Я її теж довго тягнув, читав потихеньку, але не тому що вона складно читається. Навпаки - щоб не "ковтнути" за один день. Але потім не втримався і у якісь вихідні швиденько дочитав. Кінцівка розчарувала. Зовсім ніяка вийшла кінцівка. Я очікував чогось більш захопливого, інтригуючого і несподіваного, тим паче автор постійно підігрівав цікавість. Ще що не сподобалось - те що у книзі паралельно йдуть дві часові лінії. Одна починається у дитинстві героїв і закінчується появою зірок на небі. Інша як раз починається з появою зірок. Перша лінія більш цікава - як люди живуть "під ковпаком", як розвиваються їх стосунки, як вони досліджують феномен, як вони пробують боротися з ним і все таке. Друга лінія - примітивний бойовичок: втеча від держави, тяжка хвороба головного героя, перестрілки, погоні...
"Blindsight" ортогональна до обох попередніх книг. Аналогів я не зустрічав, хоча "Вавілон-17" Семюел Ділені дещо схожа стилістично. Ця книга була найважчою. Дехто вважає її Hard SciFi. Дехто наводить аргументи проти цього. У книзі використовується термінологія, незвична шанувальникам SciFi. І використовується фактично без пояснення. Цим, до речі, книга дуже схожа на "Вавілон-17", тільки там термінологія лінгвістична, а тут - медико-біологічна. Крім термінології сама мова дуже складна до сприйняття. Я не певен - чи це вада перекладу, чи авторський стиль. Пізніше планую почитати оригінал і зробити висновки. У книзі описується контакт із чужим розумом. Чужим на стільки, на скільки це взагалі можливо. Знаєте, коли фантасти описують прибульців, вони часто наділяють їх людськими рисами. Або рисами тварин. Тут немає взагалі ніяких аналогій. Навіть у "Вавілон-17" в кінці кінців загадка була зведена до прийнятної людям логіки. Тут все абсолютно чуже.
"Родзинкою" книги є наявність вампірів. Автор осилив обґрунтувати їх існування й їхні проблеми з хрестами з біологічної точки зору. Ще книга перкликається із серією "Геном" Лук’яненка - фактично, весь екіпаж космічного корабля складається із "спеців".
Книга сподобалась своєю складністю, нестандартністю і свіжими ідеями. Із негативного - зіжмакана кінцівка і два питання на які я так і не знайшов відповіді. Кінцівка не просто зіжмакана, її наче відрізали ножем. Відрубали в момент кульмінації. Ще сторінку назад все кипить ("Почалося! Почалося!! Почалося!!! А-а-а-а!!!"), і тут бац - кінцівка. Аргх! Питання дуже прості: "Що то за "світлячки" були на початку книги? За яким бісом вони взагалі знадобились автору?" (це було перше) і "Навіщо вампір порізав головного героя?" (це друге). Певні відповіді на ці питання є, але вони "притягнені за вуха".
Дякую за увагу і вибачаюсь за велику кількість писанини :)
