Abaddon's Gate

[madf]

Дочитав вчора третю книгу серії „The Expanse“ за авторством James A. Corey — „Abaddon's Gate“. Якщо перша книга була детективно-пригодницька, друга — політично-пригодницька, то третя стала релігійно-пригодницькою. Перші 100 сторінок (із 400) досить нудні, і нагадують початок другої частини „Побачення з Рамою“ Кларка. Але після цього вступу починається уже звична авторська заваруха.

Мова знову ведеться від від чотирьох персонажів: Holden (той-самий що і в попередніх частинах), Bull (чувак який мав стати капітаном найбільшого космічного корабля в Сонячній Системі, що належить Правому Сектору Альянсу Зовнішніх Планет, але став лише начальником служби безпеки на цьому кораблі), Melba/Clarissa (сестра Джулії Мао, яка була центральним персонажем першої книги) та Anna (пастор церкви святого Джона Об’єднаної на Європі). Шляхи у всіх чотирьох персонажів йдуть паралельно, щоб переплестись і зав’язатись у вузол в кінці. У цій частині вбивають кількох позитивних персонажів з попередніх двох книг, і в принципі її можна вважати самою кривавою.

Історія з протомолекулою, яку у перших двох книгах хотіли перетворити на зброю, продовжується, і тепер вона виступає ледь не ключем людства до зірок, хоча натяки на це були у першій частині, але не з того боку. Монстрів іншопланетних більше немає, зате з’являються монстри людські.
Книгу можна буквально дерибанити на цитати, які знову підходять до ситуації в Україні. Наприклад:

„Violence is what people do when they run out of good ideas. It’s attractive because it’s simple, it’s direct, it’s almost always available as an option. When you can’t think of a good rebuttal for your opponent’s argument, you can always punch them in the face.“

І буквально через пару рядків:

„Yes, we’ve picked sides now, because some of the actions they are about to take will have serious consequences for us, and we’re going to try to stop them. But what you’re doing is demonizing them, making them the enemy. The problem with that is that once we’ve stopped them and they can’t hurt us anymore, they’re still demons. Still the enemy.“

Автор ще більше відступає від Sciense у бік Fiction, і, боюся, наступна книга уже буде стандартною сагою а-ля „Stargate“. До речі, я дещо помилився минулого разу, заявивши що перекладу немає — є переклад російською перших трьох книг і двох оповідань, яких я ще не читав — „Drive“, що розказує про створення двигуна що скорочує шлях від Землі до Марсу до пари тижнів, та „The Butcher of Anderson Station“ про Дмитра Яроша голову Альянсу Зовнішніх Планет. Вони, до речі, йдуть як передмова до всієї серії.